Вірш-це глибина душі...

[DominiCCi_9]

Хочу трішечки критики=)

А я сижу, сижу на підвіконні
І мовчки поглядаю в сіре небо,
Що плаче гірко, піднімає вверх долоні,
Забувши Бога, честь і кредо.
Хмарини з пороху світанок в нас украли,
А сонце, хоч зійшло, але дарма!
Останнім день цей буде?- ми не знали...
Закінчилась назавжди вже весна..!
А дощ все ллє, оплакує надію.
Так, немов, хоче нам про неї нагадать.
Та загубили ми минулу щиру мрію...
І сльози горя не заставлять зачекать!
Стихає дощ, стихає неквапливо...
Коротким громом лиш наповнилась сльоза!
Остання крапля болі, що впаде, на диво,
Більше ніколи не повернеться назад...